Історія двох «солодких» дівчат. Українки їдуть у Європу за чоловіками, на утримання або в секс-індустрію?

4 Березня 2026 Катерина Борисенко

Це найбільш клікабельний бруд, але чи знаєте ви, що відбувається насправді?

Українки їдуть у Європу, щоб з нуля будувати бізнес, шукати роботу і паралельно розбираються, як виживати за новими законами на чужому ринку. І поки одні смакують плітки — наші дівчата захоплюють міста, залишаючи позаду місцеві бренди та спеціалістів.

Взяти ту ж Namelaka — кондитерську у стилі total pink, родом із Києва, її відкрили Марина Гусак та Ліза Глотова. Namelaka стала справжньою туристичною пам’яткою в Дубаї. Загалом проста маркетингова ідея (все у рожевому кольорі та максимальній pinterest-естетиці) стала феноменом — адже такого ринок ще не бачив.

Пара їхніх фішок, завдяки яким гіди водять туристів у Namelaka, а місцеві стоять у чергах за напоями та солодощами:

1

«Інстаграмність».

У Namelaka все продумано до дрібниць — рожевий і бантиковий не лише загальний інтер’єр. У рожевому кольорі навіть касовий апарат, QR-код на столі, флакон антисептика і пакетики цукру, які клієнти кинуть у сумочку як нагадування про свій досвід принцеси з казки.

Вони продають не просто торти, а декорацію для вашого ідеального контенту. У Європі такого рівня візуальної естетики у закладах громадського харчування катастрофічно мало.
2

Сервіс «як для своїх».

Для нас ніжний свіжий торт, смачна кава, турботлива офіціантка і продумані дрібниці на кшталт серветок з антисептиком — база, а для європейців такий рівень уваги до клієнта виглядає преміальним сервісом.

Наші люди роблять, як у нас прийнято: смачно, з душею, з хороших продуктів.
За кордоном так не завжди)