Смертельна небезпека «поваги»: як топовий український бренд обурив усю країну. Кейс Bevza

25 Листопада 2025 Катерина Борисенко

Якщо пропустили — сталося ось що. Bevza випустили прикрасу з відсилкою до Голодомору.

Сподіваюся, нікому не треба пояснювати, що в цьому не так, чому під постом тисячі обурених коментарів, чому спроба бренду виправдатися не спрацювала і чому прикрасу зняли з продажу.

Краще спробуймо дослідити інше: чому взагалі ця прикраса була створена і потрапила в продаж?

Як величезна кількість людей — нормальних сучасних українців, які люблять свою країну, історію, поважають традиції — колективно зробили такий факап?

Я підозрюю, причина в «авторитеті».

У тому, що ніхто з команди не наважився прямо сказати керівництву:
це не можна робити, ми образимо людей і виставимо себе брендом, що хоче заробити на трагедії.
У зв’язку з цим згадала один кейс.

У 90-х роках у Korean Air сталася низка катастроф: через помилки перших пілотів кілька літаків розбилися, загинули сотні людей.

Розслідування показало жахливу річ: другі пілоти боялися вказати капітану на помилку. Ієрархія, культура поваги, страх «втратити обличчя» — усе виявилося важливішим за власне життя і життя пасажирів.

Щоб виправити ситуацію, Korean Air змінили:

середовище — екіпаж почав спілкуватися англійською і відійшов від закладеної в мові гіперпокори старшому
культуру комунікації — розробили протокол «як заперечувати»
ціль працівника — перейшли від підпорядкування авторитету до колективної відповідальності за безпеку

І Korean Air стала однією з найбезпечніших авіакомпаній світу.

Чим це корисно нам, маркетологам?

Кейс Bevza — це така ж «катастрофа». На щастя, постраждала лише репутація та гроші, але механізм той самий.

Лідер ухвалює рішення 👉 Команда бачить проблему, але боїться сказати 👉 Криза, репутаційний удар.

Я не хочу нікого називати поганим керівником чи слабаком.

Фокус — на самій системній помилці:
якщо у культурі команди немає місця здоровій незгоді — ризик зловити хейт зростає в рази.
А в деяких випадках це може бути і фізична шкода. Ми всі знаємо кейси з неякісними товарами, що призводили до травм або навіть загибелі людей.

Я розумію, що для «нормальної людини» це виглядає як треш.
Невже можна настільки боятися за своє місце, щоб не відкрити рота?

Але є купа досліджень із психології, які підтверджують: ми справді так влаштовані.

Ви точно знаєте про знаменитий Стенфордський тюремний експеримент, де під впливом авторитету люди буквально втрачали людяність.
Аналогічну поведінку зафіксували у експерименті Мілґрема (там люди били інших струмом, знавши, що їм боляче).
А Соломон Аш у 1951 році довів: якщо ви сидите в групі, де десять людей твердять «чорне — це біле», то рано чи пізно ви хоч раз із цим погодитеся.

Думаю, у Bevza сталося саме це.
Когось «переклинило», що ідея норм — і всі погодилися.

Щоб такого не відбувалося, я у себе впровадила 2 ключові правила:

1.

запитувати чесний фідбек і враховувати думку будь-кого з команди — незалежно від посади, досвіду і статусу
2.

дякувати за критику (і точно не карати за неї)))

Я вірю, що лідер — це не той, хто завжди правий і не помиляється.
А той, хто веде команду, але слухає кожного.

Іноді найцінніші співробітники та партнери — це саме ті, хто наважився не погодитися.

До речі, це один із найпопулярніших сюжетів у кіно — від класики «12 розгніваних чоловіків», де через незгоду одного присяжного рятують життя невинного, до «Соціальної мережі», «Марсіанина» і багатьох інших.

Як вам моє припущення про причини поведінки Bevza?
Погоджуєтеся з теорією чи маєте інше пояснення їхнього факапу?
Справді всі «не побачили» проблему? Чи свідомо вирішили хайпанути?

Напишіть, давайте обговоримо.