«Брудні» інфоприводи: кому їх можна використовувати, щоб не згубити свій бізнес? Кейс Анни Алхім

Очікувано є «маятник»: осуд VS підтримка.

З осудом усе зрозуміло, а підтримують ті, хто бачить в Алхім аватар сміливості та рішучості.
Як психолог особисто я бачу зовсім інше — це не сміливість і пропрацьованість, а імпульсивність і відсутність емпатії. А ще холеричний темперамент і нарцистичні нотки: хайп, прагнення до епатажу, увага будь-якою ціною.
Анна не замислюється, кого може ранити, які наслідки спричинять її вчинки. Для мене такий тип людей здається небезпечним — так, вони досягають свого… ціною благополуччя інших. Але, окей, комусь це здається нормальним, допустимим і навіть крутим🙂

Не менш очікувано бачу, як великі бренди ігнорують скандал, а дрібні — підхоплюють

Я написала великі/дрібні, але насправді суть не в розмірі, а в стратегії та місії. І щоб розкрити цю думку — якраз і сіла за розбір Алхім. Погнали)
Життєвий цикл більшості бізнесів менше 5 років.
Відкрились, заробили, при першій кризі померли. Для багатьох підприємців це нормальна й навіть бажана стратегія — не всі хочуть усе життя глобально будувати велику справу. Подобається змінювати ніші, подобається швидкий успіх на хайповому продукті тощо.
Мета такого бізнесу — швидко заробити. Їм не потрібно думати про репутацію, у них немає місії, немає амбіцій стати топом. Тому можна використовувати будь-який інфопривід, і чим він гарячіший, тим краще. Головне — привернути увагу, отримати охоплення, закрити на угоду «тут і зараз». Біг за миттєвою вигодою)